Marianne von Herzfeld

Marianne von Herzfeld народилася 1 березня 1893 року у Відні як донька єврейського юриста Edmund von Herzfeld (1857–1901) і Ida Herzfeld, у дівоцтві Stern (родина Pappenheim). Батько помер, коли їй було вісім років. Родина належала до єврейської великої буржуазії Відня. Від зимового семестру 1913/14 років Herzfeld вивчала історію на філософському факультеті Віденського університету, зокрема в Alfons Dopsch та Alfred Francis Pribram. 1917 року вона захистила дисертацію «До політики східної торгівлі Австрії за Марії Терезії в період 1740–1771» (Zur Orienthandelspolitik Österreichs unter Maria Theresia in der Zeit von 1740–1771); праця вийшла 1919 року в «Архіві австрійської історії» (Archiv für österreichische Geschichte). Студія про левантійську політику терезіанської Австрії, статус вільного порту Трієста та меркантилістські стратегії проти французької та англійської конкуренції привернула до неї увагу Ludwig von Mises. У 1920-х роках її прийняли до приватного семінару Mises, який збирався кожні два тижні в його кабінеті у Віденській торговій палаті. Сам Mises у своїх «Спогадах» (Erinnerungen) засвідчив їй точне розуміння взаємодії грошей, зовнішньої торгівлі та боргу. Паралельно вона працювала на Об'єднання австрійських банків і банкірів і так залишалася в обміні з іншими учасниками семінару, як-от Helene Lieser, Stephanie Braun, Ilse Mintz і Gertrude Lovasy. Після «аншлюсу» 1938 року Herzfeld австрійські націонал-соціалісти заарештували за хибною підозрою й утримували в тяжких умовах. У тюремному лазареті надійшов наказ про звільнення за умови, що вона залишить країну. За тиждень після її звільнення померла її мати, 24 червня 1938 року. Herzfeld емігрувала до своєї родички, хірургині Gertrude Herzfeld, в Единбург. У Шотландії вона спершу працювала під керівництвом Miss Looker над облаштуванням житла для робітниць воєнного часу, а потім секретаркою та керівницею (warden) Darroch House у межах Единбурзьких гуртожитків для студенток. Свою справжню другу кар'єру вона знайшла після виходу на пенсію 1959 року як перекладачка. Разом із Catherine A. M. Sym і під патронатом W. H. Bruford вона 1957 року видала в Edinburgh University Press «Letters from Goethe», добірку з 595 листів із понад 13 000 листів Goethe. 1961 року вийшов англійський переклад «Icons» Konrad Onasch у Faber and Faber, переглянутий David Talbot Rice. Вона померла 27 липня 1976 року у своєму помешканні за адресою 8 Montpelier, Единбург.