Karel Engliš

Karel Engliš народився 17 серпня 1880 року дев'ятою дитиною сільського різника в сілезькому Грабині. Після чеської гімназії в Опаві (матура 1899) він вивчав правознавство на чеському юридичному факультеті Карло-Фердинандового університету в Празі, де економіст Albín Bráf сформував його інтелектуальну спрямованість. У 1904 році він завершив навчання; подальше перебування в Мюнхені як домашнього вчителя графа Czernin забезпечило йому лекції в Lujo Brentano. Після роботи в Земському статистичному управлінні Праги та у віденському міністерстві він 1910 року габілітувався в чеській Технічній вищій школі в Брно під керівництвом Jan Koloušek із працею про тарифні заробітні плати. У 1911 році він став екстраординарним, 1917 року – ординарним професором у Брно. Із заснуванням Університету Масарика 1919 року він перейшов на його юридичний факультет і як перший ректор (1919/20) очолив його становлення. У Брно постала так звана Брненська школа економіки; тут він приймав також Ludwig von Mises, Joseph Schumpeter та Eugen von Böhm-Bawerk, чиї візити зафіксовані в родинній книзі гостей. Паралельно він був політиком Чехословацької національної демократії й між 1920 та 1931 роком шість разів обіймав посаду міністра фінансів; йому приписують стабілізацію крони, податкову реформу 1927 року та подолання наслідків світової економічної кризи. З 1934 до 1939 року він керував як губернатор Чехословацьким національним банком, провів 1934 року першу девальвацію крони й після німецької окупації в лютому 1939 року пішов у відставку. Того ж року він перейшов ординарним професором до Карлового університету в Празі. У грудні 1947 року він став його ректором, однак уже 27 лютого 1948 року, через два дні після комуністичного перевороту, мусив скласти повноваження. Головний теоретичний внесок Engliš – телеологічний метод: проти каузально-суб'єктивістської теорії цінності Австрійської школи він, відштовхуючись від критики пізнання Kant, розвинув економічне вчення, яке розуміє економічні зв'язки як цілеспрямований порядок. У методологічній суперечці 1920-х і 30-х років він написав полемічні статті проти теорії цінності Böhm-Bawerk та проти англійської і Bilimovič школи; водночас він поділяв засадниче переконання Австрійської школи, що економічний індивідуалізм залишається необхідним для сучасного ринкового порядку. Його двотомна головна праця *Soustava národního hospodářství* (Система народного господарства) (1938) узагальнює цю систему. У 1952 році його було адміністративно примусово переселено з Праги до його рідного містечка Грабинь, його пенсію різко скорочено, а його праці вилучено з публічних бібліотек. Там він помер 13 червня 1961 року в зубожінні. Реабілітація настала лише після 1989 року: 1991 року президент Václav Havel посмертно нагородив його орденом Tomáš Garrigue Masaryk; 2022 року Чеський національний банк присвятив йому пам'ятну банкноту.