Richard Kerschagl

Richard Kerschagl народився 25 травня 1896 року у Відні в родині директора міщанської школи та музичного письменника, що походив із каринтійської селянської родини. Після матури в Шоттенгімназії 1914 року та військової служби лейтенантом резерву він вивчав право та державознавство в Університеті Відня, 1919 року здобув ступінь доктора права, а 1922 року доктора політичних наук. Дисертацію з державознавства керував Othmar Spann, до універсалістської школи якого Kerschagl у 1920-х роках був близьким без формального членства у вужчому колі. Kerschagl із 1920 року працював експертом з валютних питань Австро-угорського банку і 1923 року перейшов як правовий консультант та народногосподарський референт до нового Австрійського національного банку, де згодом очолював відділ статистики, видавництва та бібліотеки. Академічно він 1922 року габілітувався у Вищій школі світової торгівлі з політичної економії, 1929 року став екстраординарним, а 1937 року ординарним професором торговельної політики. Паралельно він із 1928 року викладав у Консульській академії, де з 1930 року працював як професор торговельної політики, а 1933 року очолив Інститут економічної політики. 1933 року він заснував у Вищій школі світової торгівлі семінар з дослідження валюти. Політично Kerschagl 1929 року вступив до віденського Гаймверу, у лютому 1934 року воював на боці уряду і з 1 листопада 1934 року до 12 березня 1938 року належав до Державної ради та Союзного сейму австрофашистської станової держави. Із «Аншлюсом» його 13 березня 1938 року заарештували й тримали під вартою до 29 липня 1938 року, у серпні звільнили згідно з законом про професійне чиновництво, наклали заборону на перебування в гау і в березні 1940 року відправили на пенсію зі скороченим утриманням. До 1944 року він працював у Берліні та як керівник банку в окупованій Польщі, потім повернувся до Каринтії і приєднався до руху опору. Після 1945 року його одразу реабілітували, і він радив британському військовому уряду як економічний експерт; водночас він був урядовим уповноваженим у Західній Каринтії. Він повернувся ординарним професором та керівником інституту до Вищої школи світової торгівлі, був її ректором у 1947–1949 та 1960–1962 роках, із 1952 року почесним професором Університету Відня, а 1967 року вийшов на пенсію. До своєї смерті 30 грудня 1976 року в Гермагорі він був президентом Спілки австрійських народних університетів та Австрійської комісії ЮНЕСКО. Його наукова спадщина охоплює понад 80 публікацій з науки про гроші, банки, валюту та фінанси; у структурі віденської національної економії він стоїть між школою Spann та академічною теорією грошей, не будучи долученим до вужчої лінії Mises-Hayek.