Gustav Gross

Син директора залізниці після правничих студій у Відні та Берліні, а також роботи в нижньоавстрійському намісництві габілітувався з праці про економіста Johann Heinrich von Thünen (1783–1850). Gustav Gross, який, серед іншого, опублікував розвідку про підприємницький прибуток (1884), а також перші наукові біографії Karl Marx (1884 і 1885), у пізніші роки присвятив себе насамперед соціальним і податковим питанням. Із 1889 року він був депутатом Німецької прогресивної партії. Gross, який сам зараховував себе до традиції Albert Friedrich Eberhard Schäffle й Adolph Wagner, не був згаданий Menger при переліку його габілітантів з нагоди виходу того на пенсію. У державному господарстві, яке він називав «спільним господарством», Gross убачав дію докорінно інших законів, ніж у приватному господарстві, і обстоював тезу Wagner про неухильне розширення державних завдань, яким у довгостроковій перспективі межі ставить лише родина. До Gross стосується те, що Richard S. Howey інакше безпідставно сказав про менш відомих «австрійців», а саме що вони мало або й зовсім нічого не написали про вчення про граничну корисність. Як приватний доцент Gross викладав у Віденському університеті до 1897 року, наостанок як надзвичайний професор. Наприкінці Першої світової війни, коли воєнна економіка досягла свого повного централізовано-бюрократичного й планового розгортання, його обрали останнім президентом палати депутатів монархії.