Theodor Bernhardi (Versuch einer Kritik der Gründe die für grosses und kleines Grundeigentum angeführt werden, St. Petersburg, 1849, p. 79) зазначає, що останнім часом часто відзначали, нібито Аристотель уже згадував відмінність між споживчою вартістю і міновою вартістю у своїй 'Політиці' (i. 6.), і що Adam Smith розрізнив ці два поняття незалежно від грецького філософа. Проти цього слід сказати, що більша частина славнозвісного уривка Adam Smith (An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations, Modern Library Edition, New York, 1937, p. 28) майже слово в слово збігається з уривком у праці John Law Money and Trade Considered, London, 1720, p. 4. Понад те, A.R.J. Turgot ('Valeurs et Monnaies' in Oeuvres de Turgot, ed. by G. Schelle, Paris, 1913-23, III, 86-93) не лише чітко розрізняє споживчу вартість і мінову вартість (valeur estimative і valeur échangeable), а й розглядає це питання вельми докладно. Цікавим для історії вчення є також уривок у праці шотландського мораліста Francis Hutcheson, славетного вчителя Adam Smith, у якому можна знайти розрізнення між споживчою вартістю і міновою вартістю, хоча й не в тій термінології, яку вживав Smith (F. Hutcheson, A System of Moral Philosophy, London, 1755, II, 53ff.; див. також John Locke, 'Some Considerations of the Consequences of lowering the Interest and raising the Value of Money,' in The Works of John Locke, London, 1823, V, 34ff.; і G.F. Le Trosne, De l'intérêt social, Paris, 1777, pp. 7-8).

Нещодавно кілька авторів, згаданих у Додатку D (pp. 298) – Friedlander, Knies, Schäffle, Roesler, – які зробили теорію вартості своїм особливим предметом, докладно розглянули відмінність між споживчою вартістю і міновою вартістю. Серед інших, кого слід згадати: Otto Michaelis, 'Das Kapitel vom Werthe,' Vierteljahrschrift für Volkswirthschaft und Culturgeschichte, I (1863), 1–28; A. Lindwurm, 'Die Theorie des Werthes,' Jahrbücher für Nationalökonomie und Statistik, IV (1865), 165–218; Julius v. Soden, Die Nazional-Oekonomie, Leipzig, 1805–10, I, 38ff. і IV, 23ff.; Gottlieb Hufeland, Neue Grundlegung der Staatswirthschaftkunst, Wien, 1815, I, 95ff.; Henri Storch, Cours d'économie politique, St. Petersburg, 1815, I, 57ff.; J.F.E. Lotz, Handbuch der Staatswirthschaftslehre, Erlangen, 1837, I, 21ff.; Karl Rau, Grundsätze der Volkswirthschaftslehre, Heidelberg, 1847, pp. 73ff.; Theodor Bernhardi, op. cit., pp. 67ff.; Wilhelm Roscher, Grundlagen der Nationalökonomie, Twentieth Edition, Stuttgart, 1892, pp. 9–16; Karl Thomas, Theorie des Verkehrs, Berlin, 1841, p. 11; і L. Stein, System der Staatswissenschaft, Stuttgart, 1852, I, 168ff.

Мабуть, ніщо не виявляє німецьку схильність до філософського проникнення в економічну науку і практичний дух англійців краще, ніж порівняння того, як німецькі та англійські автори трактують теорію вартості. Подібно до Adam Smith, David Ricardo (Principles of Political Economy and Taxation, ed. by E.C.K. Gonner, London, 1891, pp. 361-369), Thomas Robert Malthus (Principles of Political Economy, London, 1820, p. 51, і Definitions in Political Economy, London, 1827, p. 234) і John Stuart Mill (Principles of Political Economy, ed. by W.J. Ashley, London, 1909, pp. 436–437) вживають 'value in use' як синонім 'utility'. Ба більше, Robert Torrens (An Essay on the Production of Wealth, London, 1821, p. 8) і J.R. McCulloch (The Principles of Political Economy, London, 1830, p. 4) навіть уживають термін 'utility' замість 'value in use'. Серед недавніх французьких авторів так само чинить Frédéric Bastiat (Harmonies économiques, in Oeuvres complètes de Frédéric Bastiat, Paris, 1893, VI, 141). Lord Lauderdale (An Inquiry into the Nature and Origin of Public Wealth, Edinburgh, 1804, p. 12) і N.W. Senior (An Outline of the Science of Political Economy, London, 1836, pp. 6ff.) визнають корисність передумовою мінової вартості, але не споживчою вартістю – поняттям, яке вони цілковито відкидають. Що саме розуміють в Англії під поняттям мінової вартості, найкраще ілюструє такий уривок із John Stuart Mill (op. cit., p. 437): 'The words Value and Price were used as synonymous by the early political economists, and are not always discriminated even by Ricardo. But the most accurate modern writers, to avoid the wasteful expenditure of two good scientific terms on a single idea, have employed Price to express the value of a thing in relation to money; the quantity of money for which it will exchange . . . the value or exchange value of a thing, [we shall, therefore, understand] its general power of purchasing; the command which its possession gives over purchaseable commodities in general.'