Ludwig Bettelheim-Gabillon

Ludwig Bettelheim-Gabillon народився 25 листопада 1882 року у Відні як син історика літератури Anton Bettelheim, що походив із єврейської родини, і письменниці Helene Bettelheim, у дівоцтві Gabillon. По материнській лінії він був онуком зірок Бургтеатру Ludwig і Zerline Gabillon; батьківський дім на Weimarer Straße 71 у віденському Дьоблінгу був місцем зустрічей культурного Відня. Подвійне прізвище Bettelheim-Gabillon він носив, як і раніше мати, для збереження бургтеатрівського походження лінії Gabillon. Після занять акторською майстерністю в Ferdinand Gregori він восени 1905 року дебютував на сцені, швидко перебрав класичні головні ролі, як-от Фердинанда в «Підступності та коханні» (Kabale und Liebe), Гамлета й Ореста, і грав, зокрема, в Кельні та Дюссельдорфі. Ще до Першої світової війни він облишив акторську кар'єру, відбув військову службу й обрав чиновницьку кар'єру в австрійському фінансовому відомстві, де піднявся до посади міністерського радника. Докторський титул він засвідчено мав, проте фах за джерелами однозначно встановити не вдається; з огляду на подальшу службу у фінансовому відомстві та з огляду на родинну лінію (батько 1873 року здобув ступінь доктора права) імовірним є вивчення права у Віденському університеті. У 1930-х роках він звернувся до економіко-історичних досліджень і працював над ґрунтовною студією про Eugen von Böhm-Bawerk як міністра фінансів Габсбурзької монархії. Два попередні розділи з'явилися у «Часописі економіки» (Zeitschrift für Nationalökonomie), що його видавали Hans Mayer, Oskar Morgenstern і Richard Strigl: 1936 року про Брюссельську цукрову конвенцію 1903 року, 1937 року про конверсію єдиного державного боргу. Безпосередню участь у приватному семінарі Mises чи в колі Geist-Kreis не задокументовано, проте місце публікації розташовує його в ширшому інституційному середовищі Австрійської школи економіки. Після «аншлюсу» 1938 року Bettelheim-Gabillon, попри римо-католицьке віросповідання, зазнав переслідувань за Нюрнберзькими законами, при цьому рукопис книжкової монографії про Böhm-Bawerk було втрачено. 9 жовтня 1942 року його разом із сестрою Friederike Bunzel транспортом IV/13 депортували до Терезієнштадта, де він помер 28 лютого 1943 року, офіційно від «переродження серцевого м'яза», фактично від табірних умов.